Керівник проекту – Тимур Нагалевський зазначив, що лише 5% молодих людей бере участь в програмах та акціях молодіжних організацій, і саме тому молодь не може працювати на партнерських засадах з політичними організаціями. Останні в свою чергу посилаються на те, що молодіжний рух на Україні надто слабкий, і діє він не за європейськими принципами.

Таким чином, перекладаючи відповідальність один на одного, політики та молодь поки що не можуть знайти спільну мову, щоб об’єднати зусилля в створенні унормованого, законодавчо обґрунтованого самоврядування, спираючись на приклад Західних країн. В яких як уряд, так і студентські органи влади формуються демократично, мають незалежне фінансування (1% від бюджету університету) і представників у Вченій Раді. Але допоки таке самоврядування в нашій країні не буде створене, ініціативна молодь радить відстоювати свої права на прикладі студентів однієї з тих же Західних країн, а саме Франції, проте без бійок та погромів.

Одним з найбільш цікавих був виступ директора департаменту вищої освіти мін-ва освіти та науки України Ярослава Болюбаша, який, щоправда, значну увагу виступу приділив власним юнацьким рокам на будівництві. Ярослав Якович заявив, що підтримує ініціативи молодіжних організацій і готовий до співпраці. Основну причину проблем вбачає в недосконалості „Закону про вищу освіту”, який потребує внесення значних змін. „Викладач має дякувати студенту за те, що він є”, - так визначив Болюбаш гармонійні стосунки в університеті, не забув згадати і про Болонський процес, і про одвічну проблему хабарництва.

Майже кожен виступ починався зі слів: „Ми надто багато говоримо...”. Що ж, говорили насправді багато, красиво декламуючи підготовлений текст, в якому лише нарікали на свої проблеми, проте єдиного шляху їхнього вирішення так і не знайшли. Більшість наголошувала на необхідності проведення прозорих, демократичних виборів, починаючи від рівня групи, і до верхівки. „Поки ми цього не проведемо, реального студентського самоврядування не буде”, - додав Любомир Грицак - голова організації.

Серед інших, не менш важливих проблем, представники молодіжних організацій наголосили на відсутності незалежного фінансування, зневірі молоді у власних силах, відсутності потужної сили на рівні країни та чітко визначеної компетенції, слабкій поінформованості молоді.

Всі виступаючі висловили свою позицію, подискутували, однак так і не дійшли висновку, не прийняли жодного вагомого рішення. А розмови про створення робочої групи по вирішенню проблем студентського самоврядування та про лист до Президента, здається, так і залишилися розмовами. Така ситуація повторюється з року в рік. Всі це прекрасно розуміють і не бояться наголошувати на цьому увагу, знаходячи причину негараздів завжди у комусь новому, і зовсім не намагаються „зліпити” щось власне своїми руками. Можливо, якщо довгий час не вдається пробити стіну байдужості уряду і отримати від них довгоочікувану допомогу, потрібно шукати інші, може і радикально відмінні шляхи вирішення проблем.

Тож, черговий Круглий стіл в цій розмові крапку ще не поставив...